Не знаю, як це почалось.
Прийшов, намовив мені хтось?
Чи серце схаменулось: —
Мало!”?
Чи щастя весен заблукало?
Навкруг долини зацвіли,джерела срібло розлили,і палац став зі знаком лева,на пальці — перстень королеви.
Упав самоцвіт на чоло —життя стобарвність і тепло.— Все, що корону прикрашало,обрана, посідай настало!
Невже?
Невже?
І, сурмлячи,це прогриміли сурмачі.
Перстами радости і вірия боязко торкаю ліру.
