Сміх

в перекладі Марти ТарнавськоїWis?awa Szymborska?miech (Dziewczynka, kt?r?

Дівчинка, якою я була —знаю її, очевидно.

В мене є кілька фотографійз короткого її життя.

Відчуваю веселе співчуттядля пари віршиків.

Пам’ятаю кілька подій.

Але,щоб той, хто зі мною тут,засміявся й обняв мене,згадую одну лиш історію:любов дитячутієї малої негарної.

Розповідаю,як кохалася у студентові,тобто хотіла,щоб він подивився на неї.

Розповідаю,як вибігла йому назустрічз перев’язкою на здоровій голові,щоб, ох, хоч запитав,що сталося.

Смішна мал?.

Звідки могла знати,що навіть із розпачу — користь,якщо щасливим випадкомживеш довше.

Дала б я їй на тістечко.

Дала б і на кіно.

Іди собі, не маю часу.

Адже бачиш,що світло погашене.

Хіба розумієш,що замкнені двері.

Не шарпай клямки —той, хто засміявся,хто мене обійняв,це — не твій студент.

Найкраще, якби ти вернуласятуди, звідки прийшла.

Нічого я тобі не винна,звичайна жінка,яка знає тільки,колизрадити чужий секрет.

Не дивись так на настими своїми очима,занадто відкритими,як очі померлих.***