в перекладі Марти ТарнавськоїWis?awa Szymborska?miech (Dziewczynka, kt?r?
Дівчинка, якою я була —знаю її, очевидно.
В мене є кілька фотографійз короткого її життя.
Відчуваю веселе співчуттядля пари віршиків.
Пам’ятаю кілька подій.
Але,щоб той, хто зі мною тут,засміявся й обняв мене,згадую одну лиш історію:любов дитячутієї малої негарної.
Розповідаю,як кохалася у студентові,тобто хотіла,щоб він подивився на неї.
Розповідаю,як вибігла йому назустрічз перев’язкою на здоровій голові,щоб, ох, хоч запитав,що сталося.
Смішна мал?.
Звідки могла знати,що навіть із розпачу — користь,якщо щасливим випадкомживеш довше.
Дала б я їй на тістечко.
Дала б і на кіно.
Іди собі, не маю часу.
Адже бачиш,що світло погашене.
Хіба розумієш,що замкнені двері.
Не шарпай клямки —той, хто засміявся,хто мене обійняв,це — не твій студент.
Найкраще, якби ти вернуласятуди, звідки прийшла.
Нічого я тобі не винна,звичайна жінка,яка знає тільки,колизрадити чужий секрет.
Не дивись так на настими своїми очима,занадто відкритими,як очі померлих.***
