Готово!
Парус розпустили,
Посунули по синій
Помеж кугою в
Байдару та баркас чималий.
Прощай, убогий Косарале.
Нудьгу заклятую
Ти розважав-таки два літа.
Спасибі, друже; похвались,
Що люде і тебе
І знали, що з тебе зробити.
Прощай же, друже!
Ні хвали,
Ані ганьби я не
Твоїй пустині; в іншім краю,
Не знаю, може, й
Нудьгу колишнюю
Друга половина 1849,
Косарал]
