Росла в гаю
Під дубом високим,
Захищалась від
Під віттям широким.
Та недовго
Конвалія біла,
І їй рука
Віку вкоротила.
Ой понесли
У високу залу,
Понесла її з
Панночка до балу.
Ой на балі
Музиченька грає,
Конвалії та
Бідне серце крає.
То ж панночка в
Вальсі закрутилась,
А в конвалії
Пов’яла, схилилась.
Промовила
Прощай, гаю милий!
І ти, дубе мій високий,
Друже мій
Та й замовкла.
Панночка
Тую квіточку
Кинула додолу.
Може, й тобі, моя панно,
Колись
Згадать тую конвалію,
Як щастя минеться.
Недовго й ти, моя панно,
Будеш
Та по балах у
Таночках звиватись.
Може, колись оцей милий,
Що так любить дуже,
Тебе, квіточку зів’ялу,
Залишить
Волинь, ]
