1 min read
Слушать(AI)Співакові
Будь ти, співаче, як божа пшениця,
Пісня твоя – золотеє зерно!
Скоро в лушпині доспіє воно,
Колос униз починає хилиться.
Знає той колос, стебло і лушпина,
Що для зерна вони тільки й росли,
Що лиш тоді воно повне,
Весь живий сок свій в нім зложить ростина.
Знає той колос, стебло і лушпина,
Що, як доспіє зерно золоте,
Серп їх нещадний зітне і
І що зерно те їх смерті причина.
Але ж, леліючи в темній
Сочні зерняточка, знає стебло,
Що на будуще воно
Нове, багатше життя в своїм лоні.
Так весь свій мозок, і нерви, і
Й ти в свою пісню, співаче, вкладай,
Біль свій, і щастя, й життя їй віддай.
Будь її колос, лушпина й стебельце!4 іюня 1888
Іван Франко
Стихи Івана Франко. (27 августа 1856 — 28 мая 1916) — украинский писатель, поэт, учёный, публицист и деятель революционного социалистического дв
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Пісня і праця
Пісне, моя ти сердечна дружино, Серця відрадо в дні горя і сліз, З хати вітця, як єдинеє віно, К тобі любов у життя я приніс
Гiмн
Вiчний революцйонер Дух, що тiло рве до бою, Рве за поступ, щастя й волю, Вiн живе, вiн ще не вмер
Не пора
Не пора, не пора, не Москалеві й ляхові служить Довершилась України кривда стара, Нам пора для України жить
«Від того дня вже другий рік пройшов»
Від того дня вже другий рік пройшов У чистім полі знов лежу я в горі, Гляджу на небо ясне… Надо Знов плавле яструб в лазуровім морі