1 мин
Слушать(AI)Синє
Червоні ружі синьою
В саду учителя я поливав.
Тремтіли мушки чорні наді мною,
Благеньку хмару вітер колисав.
На вікна вився виноград зелений,
Немов землі несказані думки.
Дуби гойдались, і тремтіли клени,
Вгорнувши небо в стомлені гілки.
А поза тином, вибитим вітрами,
Жили шляхи, і села, і міста,
Жили народи, вгорнуті віками,
І кожен вік до ста літ
Стелилась тінь спокійна, як мислитель,
З діброви чувся шурхіт хворостин,
Стояв задумливо, зіпершися на тин,
З чолом Вітчизни білий мій учитель…1956
Вінграновський Микола
Стихи Вінграновського Миколы. 1936—2004. Советский и украинский писатель-шестидесятник, кинорежиссёр, актёр, сценарист и поэт. Заслуженный деяте
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Вогненна людина
Не в кам’яній, не в дерев’яній ері Зустрілися ми в атомній добі, В жахких реакціях негаснучих матерій, У плоті вогненній з’являюся тобі
Тост
Ти тут Ти тут Кохана, ти, як світ, Початок і кінець твій
Щуче
Озер осінніх сонні небеса, І щучі дні, наструнені на спінінг, І помідорів на росі Краса притомлена, примружена краса
“Ти плачеш Плач Сльозам немає влади”
Ти плачеш Плач Сльозам немає влади Нема закону, перешкод нема