1 min read
Слушать(AI)Полювання
Дні втрат і віднаходин,дні сонячних думок,де сміх, як бризки глодусеред пустих гілок.
Та й голова на скрузіболить від денноти;мисливський зір в натузіне годен осягтині спотику козулі,ні зламаних стеблин,ані польоту кулі,що пущено вдогін.
Твій пес затято глянеу той темнавий бік,бо ж дике око в’яне —хрип лине звіддалік.
Йому все аби гонидо крапельки снаги,щоб жмут пахкої вовнидобуть хоча б з ноги.
А я зірвав рушницю,щоб відступився гнів,і стрілю лист, як птицю,що падає долів.
Розлізлась на волокнаконопляна луна —хтось поряд гостро
А-а… Тиша набіжна.
І листя облетілехрущить усе, хрущить,і пес як знавіснілийвсе гавка у блакить.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Вічна основа
З циклу Ти вишита була на Коли ж угору руки підіймала,тріщала заполоч — махала ти мені,а я був тінню — рухавсь по стіні,поволі наближався до Та застережливий, розпачливий твій рухрвав полотно — утворювалась дірка,тріщав і зір, і роз...
Холодна тиша вечорова
Виснажується день,забарвлюється тиша,крізь глицю швидко дише —колише павукав розірваній мережці,і полум’я зникав зотлілій головешці Взялося холодкомскуйовджене волосся,відлуння обідкомскотилось в безголосся На ширину очейслух розгортавсь...
Вікн
Сплакнула шибка — на негоду, відлуння схилитнуло воду,бо хтось зітхнув на всю господу, що й озирнутись не посмів. Синів не хліб — окраєць льоду,замість вина — пив з кухля воду,ще й непомітно оп’янів.
Віддзеркалення “Мій відбиток наче гальку”
Мій відбиток, наче гальку, дошліфовує вода,і виплутується чайка, бо зелена бородарозпустилась за водою — в ній краснопери живуть Чорні хмари наді мною — шерхлювать мене почнуть Всі зазубрини вже знято, вже гладенький, наче скло,лише губи...
