Сплакнула шибка — на негоду,
відлуння схилитнуло воду,бо хтось зітхнув на всю господу,
що й озирнутись не посмів.
Синів не хліб — окраєць льоду,
замість вина — пив з кухля воду,ще й непомітно оп’янів.
То так… Життя… Воно всіляке:
тут посміявся, там поплакав,
і є на все своя ознака,щоб краще долю розумів.
У світі все таке двояке —
пий воду і красненько дякуй,
що ти прожив хоч стільки днів.