Фреско-сонети Христіану З

Генріх Гейне в перекладі Максима

Я фіміаму не каджу

Золоченій, всередині пустій;

Не простягну руки людині тій,

Що обкрадає все святе, як злодій.

Повіїній не уклонюся вроді,

Що безсоромність — мов окраса їй;

Кумир в кареті їде золотій,

Та запрягти мене у неї годі.

Я добре знаю: гордий дуб загине,

Але хисткої не зламать тростини,

Що хилить вітер, буря нагина.

Але скажи, нащо здалась вона?

За паличку чепурунові

Чи порох із одежі вибивати.