1 мин
Слушать(AI)Хвала звуку
Куди спішити дереву чи квітці?
Підносить зріст угору, наче східці,насіння слів і захвату пилокна висоту довершених думок.
Лускою риба пломінь віддзеркалить,щоб ми, йдучи, ніде не спотикались,аби усі від надміру чуттяне перейшли на лінію життя.
Любов’ю перевищуючи розум,в очах замкнувши непотрібні сльози,ми слухали, як золота струнапронизує свідомість аж до дна.
О благовісний звук в союзі з хвилюванням,проймаєш дух протяжним величанням,і нас, любов’ю сповнивши, зігрітих,ти об’єднав рівновеликим світом.
І, трудячи несхилені коліна,ми піднімались вгору.
Звуків пінаросла, росла, бо звабний звук бринівна сонцем позолоченій струні.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
З ночі в день і навпаки
З циклу Музейні експонати» Вдивляючись в малюнки З’ява свавільна, нічна, самородна,нащо щоночі приходиш у сон,ще полишаєш у грудях холоднихкрицю чи танучу кригу на схрон
Про ніч
Страхи та химороди ночінад головою Чого ж вони від мене хочуть Коли я сам сиджу, як страх:сніг замість пташок у рукахі благувато все На всю стіну у мене втіха:ходи, малюй обличчя віхолабо ставай на повен зрісті сам себе приймай, ти ...
“Залізною брамою брязнуло місто”
Залізною брамою брязнуло місто,і простір у очі зайшов, наче Спахає з-під повсті травичка гоїсто,та смутки за втраченим вигоїть чим І бачиш крізь сльози розмите узлісся,мов патьоки крейди на чорній стіні Позаду ж не брама — залізна з...
Криничка
Поваби земні щоденно тішать око:безмежна зеленість трави, що не чує снігів,дерев палахтіння, на листях настояний спокійі ківш гайвороння, що мулом на лузі осів Розгорнеш траву, розкриється чорна криничка,як отвір в минуле, куди навіть лист за...
