1 мин
Слушать(AI)Весна
В загравах лун виходять ранки з нетрів ночіплямами багрівтрояндять зломи пошарпаних нам персами землі примарсонце в хомуті блідих брудних хмартягне перед собою плуги вкругза плугом плугповз гори повз лугза скибами скибиі борозди і ровитруться об землю трибисонця о чоло як в кровиа як робітник в блузі начеблиск пожежвтомлений лоб обмотує шматами вечірніх тінейпітнапільбезмежвесна запліднена дотиками сонцялягає на чернозем порізаний поритийі зітхає криком чорних скибо як важко родити
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Дно пейзажу
Корови й дині Білий янголна лопуха зеленій плахті Хто будить в серці тужну п’янкістьі хто колише темний страх твій Ще неоправданий, таємний,мов кріт, від дна коріння риєі грає, мов кларнет підземний,в кипінні форм, у барв завії
Дружня гутірка
Поезія — Ні, не питай,який рецепт її есенцій П’ючи свій золотавий чай,так пробалакаємо день цей Узори гарних слів, мережка,екстракти мови в срібній чаші —хай їх краси аптекар зважить
Поема про вітрини
Скляні очі кам’яниць,над ними чола балконів,рійний, стрійний танецьсвітла красок, тонів О місто, місто, місто –гігантний заліза та бетону тин О місто, місто, місто –задимлене в неба блакить алмазними зіницями вітрин Очі скляні кам’я...
Слово про чорний полк
Об слово дзвонить слово — кусні бронзи віщі — Співаю, не клянурозгромленим полкам, пощербленим рядам, потрощеним когортам Хвала усім, що з пристрастю цілують сестру на бойовищах,а тим, що ляк в них, мов слимак у мушлі, й гнуть тростини с...
