Скінчилось літо

Скінчилось літо.

Шелестять

Холодні — без веселок та без гроз,

А завтра на стави і на

Змертвілим птахом упаде мороз.

І паморозь, немов могильна сіль,

Скує у лузі голі дерева.

І тільки вогники далеких

Підкажуть, що земля іще жива.

Я жадібно ті вогники

І розмірковую в осінній млі,

За що крилату блискавку люблю:

Вона — це мова неба і землі.

В її ударах догорить пітьма,

І ніби світ спочатку виника.

Без неї ця земля така німа,

Як зморена душа без

Та ні веселки в небі, ні грози.

Пливе туман, як вікова журба.

Тремтінням удовиної

Мене зустріне схилена верба.

На ній вмирання мовчазна печать.

Взялись багном дороги і

Навчи мене, природо, так мовчать,

Щоб блискавку у грудях зберегти.