Завтра выпадет снег, и мех поседеет у рыжего лиса,
И на землю придёт холодов и печали пора.
Как теряется медный пятак, солнце скроется в пасмурной выси.
И замёрзнут стихи на холодном стилете пера.
И приклеится к городу крепко неотрывной наклейкой – «Зима».
Будут кофе, конфеты, возможно под музыку «Квин» или «Битлов» .
Будешь ты – так волшебна, желанна, но снова прервётся беседа.
Потому что не хватит кому - то может кофе, конфет или слов.
А пока ещё есть, по-осеннему нежен, но совсем уж не праздничный вечер.
Он добавит в блокнот новых строк, или рифм, или слов.
Завтра будет зима, и увязнет вся в белом Одесса по плечи.
И забудется солнце и море.
Счастливых вам снов.
До весны!
Оригинал:
Евгений Бард.
Завтра випаде сніг. Посивіє хутро ув осіннього лиса.
Завтра прийде на землю холодна, глуха та печальна пора.
Так, як губиться мідний п’ятак, - зникне сонце в занедбаних висях.
І замерзнуть вірші так, як тільки вірші замерзають на вістрі пера.
І прилипне до міста цупка невіддерна наклейка: “Зимове”,
Буде кава й цукерки, можливо, під музику “Квін” чи “Бітлів”,
Будеш ти – чарівна і чекана, і знов перерветься розмова,
Бо, скоріше за все, бракуватиме кави, цукерок чи слів...
Ну, а поки ще є по-осінньому ніжний, не зовсім святковий наш вечір,
І новими рядками та римами ще обросте записник.
Завтра буде зима. Завтра вгрузне у біле Одеса по плечі.
І забудеться сонце. І море.
Приємних вам снів.
До весни!