Коли в тобі зрубалищось високе і горде,і воно впало на душу, мов колода,і не анабш, куди її
Спалиш — сам
Отак і носитимеш на серці,доки поволеньки не
Отож коли в тобі зрубалищось високе і горде, як смерека,ти поглянь, як рубають смереки,рубають на хату,бо на хату в горах — тільки смерека,як, до речі, і на
Отож коли в тобі зрубаливисоку і горду смереку,не притримуй — хай падаєі боляче придавить
Тоді обітни їй гілля,але залиш верхівку,бо й таке верхів’я ще пригодиться,бонавіть повержене верхів’я смерекивитягне з дерева убитоговсі соки,зробить його легким і теплим,і непридатним для шашеля —вивільнить твою
І тодівідітни верхів’я,бо з поверженим — не підведешся.
Навіть із верхів’ям смереки.
Відітни!
