Дидактичний етюд I

Коли в тобі зрубалищось високе і горде,і воно впало на душу, мов колода,і не анабш, куди її

Спалиш — сам

Отак і носитимеш на серці,доки поволеньки не

Отож коли в тобі зрубалищось високе і горде, як смерека,ти поглянь, як рубають смереки,рубають на хату,бо на хату в горах — тільки смерека,як, до речі, і на

Отож коли в тобі зрубаливисоку і горду смереку,не притримуй — хай падаєі боляче придавить

Тоді обітни їй гілля,але залиш верхівку,бо й таке верхів’я ще пригодиться,бонавіть повержене верхів’я смерекивитягне з дерева убитоговсі соки,зробить його легким і теплим,і непридатним для шашеля —вивільнить твою

І тодівідітни верхів’я,бо з поверженим — не підведешся.

Навіть із верхів’ям смереки.

Відітни!