1 min read
Слушать(AI)Ніч на площі Юра
Північ чорна, наче вугіль,ходить тінь по площі Юра,в’ються обручами смугина блискучих сірих мурах.
Місяць — таємничий перстень,вправлений у ночі гебан.
Будеш в срібнім сяйві мерзтипід холодним дахом неба.
Відрізнити сам не можеш,що тут привид, а що ява,чи це марево, чи, може,дійсність, наче сон, лукава.
Це із скла й музики вежі,це вогонь, що вже не гріє,це останні світу межі,це архітектурні мрії.
Північ чорна, наче вугіль,попіл сну на очі сипле,різьбить сріблом в довгі смугинебо, до землі прилипле.
Дзвонить ніч на площі Юра.
Хрест неначе ключ могутній.
І стає, мов тінь похмура,нерозгадане майбутнє.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Арктика
Комети, що цвітуть хвостами, наче пави,червоні шиби моря в олив’яних рамах,де скелі льодові під снігом кучерявимрозсунулись поволі, мов таємна брама На бурунів хребтах качаються тюлені,звірята сходять з зодіака, й червонієу сяйві магнетичних ...
Кінець світу
Мов бура плахта, хмара круківсідає на дахах бриластих,і місяць, звівши сині руки,немов пророк, став місто клясти За всі гріхи і всі провини,за малість, зрадність і підлоту,за злочини, що повне нимикубло презирства і голоти Тоді розпутник...
Проповідь до риб
До карасів, до коропів і до дельфінів,до всіх братів з солодких і солоних вод:— Ви не давайте нам ікри ані фішбінів,ми прагнем ваших просторів, і волі, і пригод Важка вода, та від води ще важче небо Тому принаджує нас ваша глибина,чарує ...
Назустріч
Росте хлоп’я, мов кущ малини,підкови на шляхах дзвенять Ось ластівки в книжках пташинихзаписують початок дня Запрягши сонце до теліги,назустріч виїду весні Окриленим, хрещатим снігомспівають в квітні юні дні
