Гріє сонечко!
Усміхається небо яснеє,
Дзвонить пісеньку жайвороночок,
Затонувши десь в
Кришталевого
Встань,
Встань, орачу!
Вже прогули вітри.
Проскрипів мороз, вже пройшла зима!
Любо дихає воздух леготом;
Мов у дівчини, що з сну будиться,
В груді радісно б’єсь
Молодая кров,
Так і грудь землі
Силов дивною, оживущою.
Встань, орачу, встань!
Сій в щасливий час золоте зерно!
З трепетом любві мати
Обійме його,
Кров’ю теплою накормить його,
Обережливо виростить його.
Гей, брати!
В кого серце чистеє,
Руки сильнії, думка чесная,
Прокидайтеся!
Встаньте, слухайте
Поклику весни!
Сійте в головах думи вольнії,
В серцях жадобу братолюбія,
В грудях сміливість до
Бою за добро, щастя й волю всіх!
Сійте!
На пухку, на живу
Впадуть сімена думки вашої!28 марта 1880
