Пломінний день

День прозорий мерехтить, мов пломінь,

І душа моя горить сьогодні.

Хочу жити, аж життя не зломить,

Рватись вгору чи летіть в безодню.

Хоч людей довкола так багато,

Та ніхто з них кроку не зупинить,

Якщо кинути в рухливий

Найгостріше слово — Україна.

І тому росте, росте прокляття!

Всі пориви запального

Неможливо в дійсність

На землі байдужо-непривітній.

Хочу крикнуть в далечінь

І когось на допомогу кликать,

Бо душа моя сьогодні

І тікає на шляхи великі.

Хай мій клич зірветься у

І, мов прапор в сонці, затріпоче,

Хай кружляє, мов невтомний сокіл,

І зриває рідних і охочих!

Все чекаю на гарячий подих,

Геній людський чи лише випадок

Щоб застиглі і покірні

Забурлили водоспадом.

І коли закрутить

І мене підхопить, мов піщину,

Хай несуть мене бурхливі

Від пориву до самого чину!