В Берліні сталася біда
Стряслась
Шпигун, фашист і емведист,
І сталінський поет,
З’єднавши свій докупи хист,
Створили
Комітет”,
Щоби на “родіну”
Мерщій Антон Біда,
Бо плаче там за ним
Така беліберда!
І розіслали
Бюлетень”;
Я прочитав — біда!
Не бюлетень — “тєнь на плєтєнь”,
Така беліберда!
І найчудніше номер
У тій шпаргалці, брат,
Як там за мене
Якийсь лауреат,
Як в “рай” совєтський черги
Діпіст Антон Біда,
Як мріє він про
Така беліберда!
Я рачки ліз, — сміявсь до сліз,
Читавши цей трактат,
Як заробляв черговий
Нещасний лауреат.
Але нехай.
Таких не хай
Що зробиш як біда.
Такий повзе, куди не
Бурда?
Беліберда?
Яка різниця!
Тільки б приз,
А решта —
Я рачки ліз — сміявсь до сліз,
Читавши ті дива.
Але нехай.
Таких не хай.
Мовчу і не дишу.
Про себе сам я на цей
Всю правду напишу.
Лиш не тепер.
Я бій
В наступному числі.
А зараз — про белі
Оцю ось
В східний Берлін прийшов наказ,
Прийшов такий пакет:
Щоб в “рай” вернуть Антона враз,
Створити Комітет!
І загуділи
З Берліну до Кремля
Співає з радости вода,
Співає вся земля,
Все про любов, все про
До бідного Біди,
Тебе кохає сам Хрущов!
Скоріш,
Антоне, йди!
Скоріш, скоріш,
Антоне!
Тепер ти як девіз!
Без тебе нам й
Не є соціалізм!
Гей, загуділи провода,
Гуде земля й вода
Хвилює всіх Антон
Така беліберда!
Й сидить Біда от при
Та й слухає етер,
Та й думає, що, взагалі,
Кому ж біда тепер?
Що ж, поговоримо про
В наступному числі,
А зараз — глянемо в
Цим
Браттям” взагалі,
Придивимося, хто ж вони,
Що кличуть нас “туди”,
Хто ці геройські брехуни,
Майстри
Спочатку шеф:
Авторитет!
Не скажеш, що Біда.
Створив “приватний”
А це — беліберда!
Пагони, орден, все як є,
Неначе й справді шеф,
Лиш не сказав, а хто ж
Червінці на цей блеф,
І хто ж їм дав за це чини,
Медалі й ордени,
Й за скільки срібних
У “рай” Біду вони.
Урра, урра!
Такий скандал:
На чий же капітал?!
На чий наказ?.. ну, словом,
Збрехнув, як генерал.
Назовні — зовсім не чекіст,
Великий гуманіст.
Лише з нутра — дрібний службист,
Маленький емведист.
В чаду любови до
Зчинив він ґвалт
Якої ж ще
Ти хочеш, друже мій!
За ним іде другий капрал,
Чи топак генерал,
Чи топак справжній потентат
Герой-лауреат.
То він про мене писонув
Гармошку в руки дав,
І по губах “сальцем”
Його я вже згадав.
Зробив він, бач, геройський жест:
Свій сталінський
Уклав у цей “приватній” трест,
Уклав і все, що міг,
Щоб поуз браму
Вернути в “рай”
Чи бачив, друже, ще ти
Таку беліберду?!
А третій стовп при двох оцих
Крутій — відомий хлист,
Холуй контррозвідок усіх,
Шпигун і кар’єрист.
Ой, хоче щастя для
Шпигун і ренегат!..
Такої ще
І світ не бачив, брат.
Але найкращий в тресті там,
В “приватнім” тім ларку,
Фашистський прихвостень і хам,
Що на своїм
Не з одного крови напивсь,
Не одного продав,
Він Василаким
І в тресті Тузом
Такий букет: — шпигун, “поет”,
Фашист і емведист,
В цілому — вийшов
Комітет”.
Держись,
Антон діпіст!
Але Антон на те й
А,
Що “там” біди
Хоч був він там Герой Труда),
Бо холуєм не був,
На те він і бувалий кмет,
На те він і Біда,
Щоб розуміть, що
К о м і т е
В а ш —ц е б е л і б е р д
Оце було б на перший раз.
Пока!
Надалі прочу,
Що розповім тут сам для вас,
Хто Я й чого я хочу.
Ніж слухати куди
Фашист із емведистом,
Я розкажу без
Де,
Як став Біда діпістом.
Коли й на “родіну” прийду,
Коли й вернусь до
Цього не знають, лиш
Хами і лауреати.
Про все скажу.
Ну, а поки
Товаришам — мій стиск руки!
А ворогам — “готов
А н т о н Б і д а,
Г е р о й Т р у д а.
