* *
Махнуть рукою!
Розiллять вино!
Хай крикне хтось — хай буде завiрюха,
Ах, як я хочу вiднайти
У сiрiм мурi одностайних рухiв!
А в тiм вiкнi нехай
Чиєсь обличчя — вперте i смiливе,
Щоб знов життя — надовго чи на мить
Розколихалось хвилею припливу.
Щоб погляд чийсь, мов трунок дорогий,
Переплеснувся найсвiтлiшим плином,
Де очi iнших, очi
Не домiшали яду чи полину.
I в душнiй залi буде знов
Така дитинна й божевiльна мрiя:
Що задля мене хтось зумiє
Крiзь всi зневаги — так, як я умiю!* * *
