1 min read
Слушать(AI)Краще синиця в руках
Все зсунулось до глузду, до основ,і оголилась глибина
А з твоїх пучок капа тепер кров,хоч ще учора сік точивсь суничний.
Безглуздий рух вперед по площині,по шклі води, по струнах
День скаламутивсь, аркуш почорнів,і чорний хтось процокав на коневі.
І чорне листя, звихрене слідком,з дерев зірвавшись, полетіло
І біжимо ми зірваним місткомщодуху… але врізнобіч обоє…— Що сталося? — та вітер мову рве,а з берегів відлуння: — Стало…
То драним горлом крикнув журавель,якого ти в руках своїх тримала…***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
“Не навмання а полем навпростець”
Не навмання, а полем Холодить щоки дощик-сіянець,і мокрий холод обнатужив плечі,а під ногами хлюпіт мокротечі О чорноземле, тванна, глейкувата Повітря у легенях так багато,що, висмикнувши ноги, вознесусь,на тіло відвологле, наче ват...
“Залізною брамою брязнуло місто”
Залізною брамою брязнуло місто,і простір у очі зайшов, наче Спахає з-під повсті травичка гоїсто,та смутки за втраченим вигоїть чим І бачиш крізь сльози розмите узлісся,мов патьоки крейди на чорній стіні Позаду ж не брама — залізна з...
Земля
1 Присутність снігу серед полярозширила очам роздолля,і тану я, мов грудка солі, —вітри гуляють подовколлям:роздмухують, розносять нас,щоб запліднить біжучий І навмання душа простує —їй всюди вільно домувать:в кристалах снігу, в житніх с...
“Ні змістом образу ні висотою звуку”
Ні змістом образу, ні висотою звукатебе не визначить, не вичитать зі слів,кут розімкнути, розломивши руки,зір розчахнути широчінню О про-сто-ро-бла-га-бла-ки-бо-лю-ча…самовагома… ніби пух кульбаб…на видноколі в дзеркалах летючих,в лелечих збл...
