Весно — слов’янко синьоока,тобі мої пісні складаю!
Вода шумить у сто потоках,що з дна сріблистим мохом сяють.
Направо льон і льон наліво,дібровою весілля їде.
Скрипки окрилюються співом,і дзвонять тарілки із міді.
Розкотисті музики грають,свячене сонце в короваю.
Весна весільна і п’янлива,червоний клен, мов стяг.
Це ти мене заворожилана смерть і на життя.
