До весни

Весно — слов’янко синьоока,тобі мої пісні складаю!

Вода шумить у сто потоках,що з дна сріблистим мохом сяють.

Направо льон і льон наліво,дібровою весілля їде.

Скрипки окрилюються співом,і дзвонять тарілки із міді.

Розкотисті музики грають,свячене сонце в короваю.

Весна весільна і п’янлива,червоний клен, мов стяг.

Це ти мене заворожилана смерть і на життя.