2 min read
Слушать

Ойкумена

Цар помирав не від років та ран:

Він відкидав тягар життя земного

Бо світ завоювавши, ні на

Не став багатший на знання про нього.

Вели цареві коней: вибирай.

Схиляли юнки перед ним рамена.

А імператор думав: де той край,

Що міг би стать межею ойкумени?

Смерть воїнів на суші й на

Та лихоманка, та голодні мандри,

Та сотні башт на бойових

Не зупинили війська Олександра.

А зупинила вість: за тим хребтом

Ще не кінець.

Лише початок,

Сам Арістотель скрюченим

Цей вузлик розв’язать не допоможе.

Бо то є небокрай: до нього йдеш

А він тікає понад ниви й гори.

Якщо немає в ойкумени меж,

То як від неї домогтись покори?

І цар помер.

Відсутністю

Його звела природа до

А я живу.

Мене

Від безміру надійно захистили.

В’юниться віхола, немов змія,

Підступно й хижо підповза до мене.

Між лазнею і нужником

Завіяна снігами ойкумена.

О неосяжний, вічний

Пан!

Невже й на вишках теж твоя сторожа ?..

Мені до горла підступив паркан,

Кривавить дух колючка-загорожа.

І постає запитання старе,

Що визрівало в самоті недобрій:

Чи витримає серце, чи помре,

Коли відкриється для нього обрій?

0
0
Give Award

Руденко Микола

Стихи Руденко Миколы. (1920—2004) — украинский писатель, поэт и редактор, правозащитник, руководитель и один из основателей Украинской Хельсинкс…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

До головокруженья душно
Как гоблин свою монетку искал
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+