Усе пізнавши й переживши,
Стою безгрішний, мов Адам.
З криниць небесних мудрість пивши,
Що я нащадкам передам?
Хіба лиш те, що для
Є в кожного своя земля.
Що ми планету обліпили,
Мов гілку яблунева тля.
Хоч десь поза окрайцем
Світи кружляють голубі,
Ми, наче тля,—самі для себе.
І як вонасамі собі.
Жбурляємо ракетні
В небесну далеч без пуття,
А власний дух ще не
З’єднати з подихом
Коли ж твоя душа
Тих занебесних володінь,
Де Творча Сила в плоть
Незримий дух і зриму тінь:
Коли космічною
Та сила збудить суть твою,
Тоді приходь і стань зі
Отут, де я тепер стою.
