Чи сон, чи дія на астральнім плані
Реальність потойбічного життя:
Правую човника в густім тумані.
Вирує Лета
Річка забуття.
Аж гульк: цвіте лужок в заплаві Лети.
Сидять веселі хлопці круг стола.
Питаю в хмарки:— Хто це?..— То поети.
Їх річка забуття не прийняла.
Тим часом видирається
В мундирі маршала,
Брова-дуга.
Для неї кожен крок — тяжка робота,
В болоті грузне маршальська нога.
Пекельно жарко, достобіса жарко
Як цей огрядний чоловік упрів!— Подайте чарку, хоч єдину чарку,
Благають очі з-під кошлатих брів.
Зненацька впав — і Лета проковтнула.
На мить між ряски засірів рукав
І знов ріка безвітряно заснула.— А хто ж то був? — я в хмаркизапитав.
Відповіла мені нещадна
Отам, де хлопці пляшку допили:— Диктатор, що відомого поета,
В концтаборі приставив до мітли.
