Дощ

Не дощ, — а кінь.

Гнуздечки брязкотять,

То чалий

Чвалає темним

І гречно клонить голову додолу,

То сонний Сон вертає вже додому,

Гнуздечки срібні випустив із рук.

І тільки: дзвінь та дзвінь,

Хтось часто так частує тишу.

І зупинився сивий кінь,

Лиш чути — Сон спокійно дише,

Наморений за довгу ніч…***