По боях земного
Чи в повні свіжих сил;
В утомі з довгого
Чи в першім маху крил;
Чи вниз літа склонили скрань,
Чи в серці рай весни,
Сюди, вандрівче, ти пристань!
Засни!
Засни!
Засни!
Що земний шлях, що земний бій,
Ненависть і любов?
Тут ніч, тиша і
Без снів і без оков.
Тут болю, ані втіх нема,
Морозу, ні весни,
Тут забуття, спокій і тьма
Засни!
Засни!
Засни!
Припадь істотою
Природі до грудий,
Туди верни, відкіль прийшов,
Напій безсмертя пий!
Почате в бою тіло
Знов в вир бездонний пхни,
Що вічно смерть з життям плете,
Засни!
Засни!
Засни!
А дух?
Се ж іскорка лишень,
Се огник, нервів рух!
Розпадесь мозок, то й
Погасне, згине дух.
Воскресних не лякайсь казок,
Хай для дітей вони!
Остатній біль – побідний крок!
Засни!
Засни!
Засни!10 декабря 1882
