Про строфу

Чотири різнобіжники на мапі серця,чотирикутник радості та болю,чотири припрямки до боку, що не зветься,що входить клином — між чуття та волю.

Дарма, дарма, що гостре вістря душу ятрить,серп і серпанок нам на ніч коротку.

Хоч знаю, що лушпиння слів закриє ядра,вкладаю тихість уст — в строфи коробку.