Бентежачи тремтитьз-поза повітря все снуєтьсяі випинає слух дугоюнемов стосується це ще к о г о с ь в менібезособовогоале ні зойко-стогонівлиш струмування тишів якій то згусне сніг до маски пожиттєвоїто розповзеться марлеюі губи вгадуєш по віддихуякий вміщає лише слово Богза що такі випробичим пустку виповнитьякщо на марев’яні баніводогінна вежа неухильно наїжджаєа смолокурня небо сваритьцегляним перстомдим то загускне в гавуто розповзеться волокнистим нудома з цегляного горла вивержується вгору договорі відчуваєш лише присутність страхув безособовому єствіглянеш в калюжупаперовий згароктак ніби тлив вогоньгазетну постатьде відбилось обгоріле слово зусебічщо й не вчитати…строй…***
1 мин
СлушатьПодвійна експозиція
0
0
22
Подарок
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…
Другие работы автора
Край плеса
Темні пасмуги вітру рябили рікуі до берега йшли — очерет хилитався,і ритмічно, як подих, на рівнім піскуі твій час, і ти сам Одночасно він ймення чиєсь розсипаві піску нагортав у бляшанку А на тебе дивилася річка сліпа,ніби чула твою лих...…
Подільність
Облесливі і велемовні,не промовляють — шовк прядуть,вуста-меди, вуста-гріховні,їм бджоли мед свій віддають Не обійти, не розминутись,коли почую мови шовк,і шелестить шовками сутінь,і шиється шовками крок Ти — солодощі й пожадання,ти — пл...…
“Світліє корою прожилля беріз”
Світліє корою прожилля беріз,їм сила незрима напружує віття:цей смуток звідкіль, що до кістя приріс Невже починаю старіти Скупішають рухи, і важчає крок,і світло вбираю обличчям всезрячим Як ніздрі лоскоче квітневий димок…
Зірка
Зоре моя вечірняя, зійди над горою Т Г Розмита на бистрізіяла, наче рана,а скинув очі — угорі,в промінні тонкотканімкраплина, крапелька тремтитьі, проклювавши небо,на пошуки душі летитьдо тебе лиш, до тебе…зоре моя, житино,в нічної ...…
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
