“Твого погляду вітер”

Твого погляду вітерпіднімає з землі моє серценаче кленовий листокі я вже лечу над світомі лоскотно мені від польотута в мереживі ранку хмарияк пір’я крилатого моряпроламуються піді мноюі я падаюпадаюна мене летять полотнаколючих стереньдзеркала ставівплетениці стежокотари осіннього лісулеза колійтарелі стадіонівбрили будинківі кранів крабиде ж білі дзвіниці грудей твоїхщоб я розбитися лагідно міг?***