1 min read
Слушать(AI)Щастя
З усіх людей найбільше я щасливий,будую білий калиновий міст.
Мій дім скляний не з казки, лиш правдивий.
Великої моєї філософіїтакий безглуздий зміст.
Не заплачу стражданню й горю мита,люблю риск, небезпеку й сум’яття.
Я є рушниця, радістю набита,якою вистрілю на честь життя.
Я п’ю його до дна, без сумнівів, без журб і бід,ніщо, що людське, — не є мені чуже,а що сьогодні я не маю грошей на обід, —байдуже.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Елегія про співучі двері
Співучі двері, сивий явір,старий, мальований поріг Так залишилися в уявімісця дитячих днів моїх,так доховала пам’ять хлопцязатьмарені вже образи,такий обмежений став обсягтієї пісні, що дрижить,яка зворушенням хвилює,та все ж без зайвої сльоз...
Хати
Хати, немов гриби червоні,ростуть під вітром буйновійним У черепицю дощ задзвонить Моє село, ти ще спокійне По давніх війнах, що минули,в лісах багрових виють лиси
Елегія про ключі від кохання
1Зелений лист, крилатий ключ,і веретено і обруч,і знов сп’яняє, як сп’яняла,похмільна юності кабала Палати знов і знову мерзти,кохати знов і знов п’яніти На пальці елегійний перстень,на серці елегійний квітень Містечко в сяйві ночі ...
Бронзові м’язи
Збірка Привітання життя» Пісня Сонце любимо та спорт,