1 min read
Слушать(AI)Вікова основа
І криком визначив повітряну стіну,і на відлуння власне озирнувся,і все збагнув про самоту на світі:ти дав мені цю далеч голосну,щоб зміг в землі я згодом заніміти.
Але я жив… і губ не розмикав…і до твого не підступав
Та й ти мене у храм не закликав,не дорікав байдужістю
Ні молитов не знаю, ні хвали:на пам’ять вивчив азбуку парканну,ти кров’ю до лопати присмоливмої долоні, жили мої
Пересівав на ситах антрацит,занурювавсь у паморозь звуглілу,докопувавсь до надмогильних плиті металево грюкав у
Та ти мені скарбниці не відкриві не змістив у словнику ні слова, —за мною стежив байдуже згори,як я довбаю вікову основу.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
На перевалі осені
Незатишно плоті, обмеженій синім повітрям Холонуче слово голову студить і клонить Йдеш узбережжям, щоб долю зустріти,тільки ж назустріч — листя червоне Обрій важкий, наче жорно на шиї
Сніги
Ой, як пахнуть сніги Голова захмеліла,і, учадівши, всох серед снігу будяк Під ногами, поглянь, навіть тінь побілілаі біліє, біліє в очах Кім’ях снігу летить у безодню зіниціі, маліючи, тане в її глибині,і зникають у небі побілені пт...
Осінній день
В блакитнім храмі дня,де все доцільно-чинне,небарвиться, линяоздоблення рослинне;і сиплеться тинька,і пада позолота,і пишнота зника,мов увійшла скорбота, —і де не запрядеочима — там Лункий вільготний деньненаче себе слуха:десь дерево дуднить,...
До літа
Споруднику пахощів, служителю квітки,на лицях у тебе вогніють нагідки,видмухуєш звуки лункі в соломинку,вимочуєш в річці надуту хмаринку Накинувши оком лукавим на воду,на хвилі біжучій змальовуєш вроду І все тобі мало омани й ошуки:даєш ...