2 min read
Слушать

Спокуса

Чи йде тобі із рук та круглість первородна,що чиста помислом освяченого лона,де квітнуть квітові до осені глибокоїі гускнуть медові, настоянім на спокої.

Гарячі яблука — зсередини — від спіллячервоно сплакали у сутінне замшілля,та їх ізнов чомусь долоня проминула,так, як мина своїх дітей зозуля:минаючи, питає, де пташата?

Тобі одне — всі сторони гукати,розмотувати злежані клубки,на сито сіять-просівать піски:де заподілись всі чоловіки?

Земля нерушена — суцільний переліг,сіллю затрушене реміняччя доріг,на суходереві не змій — звичайний ворон,суцвіттям з теренуклич віється угору.

Журливо

І сонях саморослийшукає затишку — насіння ж дозріва, —і крик його, не висловлений досі,заплівся жовто у твої

Що то за край, де простору в три кроки,де тісно так що звуку, що луні,і зветься медом стримуваний спокій,такий привабний, певно, сатані.

А хтивість та, а спорожнілість лона,а гріх розгрішений самотністю вдови,а круглість яблук, ой, яка ж солона —піднось долоні і хутчій ловиті

Ось тобі стовп, змережений під змія,зневаж усім, що в спадках навіки;ще день минув — о радуйся,

Маріє! —кислиця пада зразу в дві руки.***

0
0
31
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Расставание
Приметы потепления
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+