На перевозі
Води окравок металевийвночі, мов бляхи шмат,
Тремтіння зірок вересневихпередавалось і
І мерзнув я — голчаний холодвганявсь під нігті, кров студив,мов літа й не було ніколи,а холод панував
Час уповільнювавсь у жилах,і випрямлялися думки.
Уже дванадцяту пробило —заворушилися
Я перевозу ждав
Чи переходу з ночі… в
З свого н і щ о в якесь н і к у д и,щоб тільки вирватися
Але ж гвіздки — в ступнях, в
Дзвенів бляшаний шмат водиі рвався голос: — Гей,
Хароне!
Подай свій перевіз сюди!
Ой, порятуй пропащу душу,у теплий вирій відпусти!
Бо я свого хреста не
Вздовж течії — хрести,
І в кожного — глибокий корінь,а на раменах — рушники.
Я перекинув очі д’горі:тремтять настуджені
І я гукнув: — Агов,
Хароне!
Тут — царство тіней, там — живих.
Час загускає, кров
В н і к у д и ти везеш не тих.***
Павло Мовчан
Other author posts
Плин
Не чую часу течію,не помічаю, бо не хочу,хоч розторочують моюплоть нитяну щодня, Та нитка рветься — на краюзатягся вузол заполочний І зауваживши рубець,а чи морщину, посміхаюсь;та, губ торкнувшись, морозецьтой сміх на ойкіт обертає ...
Меч та шолом
З циклу Музейні Нахилитались під вікномберезові сережки —збіга по стовбуру вапно,і білить до-овгу стежку Її не перечорнить тінь,не перекреслять води —над нею стріли золотілетять дощем зі сходу
Дві росяні краплі
Лопушана долоня виважує чисту краплину,успадковану з ночі — цей скарб над скарби;як і ти, я стою нищуном коло тинуі стискаю у жмені таку ж крапелину,а над нами кружляють хапкі голуби…— Мамо, нащо ота жалива кругом хати,дерев’яні шеренги, бундючний...
Розорана могила
1 Пилок часу ліщина трусить на перелоги голубі,я загублюся, віднайдуся, як ніж в руці,сам у собі Але, шукаючи, я втрачу те, що невтраченим вважавта неубутним, так неначе об вітер притупив І погляд каменя не вріже, пилок спаде,збіжит...
