3 E pluribus unum
Скінчився гімн.
В черзі до мікрофонустоїть промовців терпеливий ряд,і перший з них почав своє вітання.
Не знаю, хто він.
Що сказав — не тямлю.
Напевно щось про берег цей гостинний,про те, що нам тут раді, що нас ждедобробут, мир, і продуктивна праця,яку тут цінять, як ніде у світі,про те, що будувалась ця країнаруками іміґрантів і що ми —такі, як всі — майбутні
Ми слухали не раз крилатих фраз,що мир хвалили — і несли війну,що — обіцявши рай — творили пекло:нас не купити за монету слів.
Та й зайвий труд: хто слухає промову?
А скільки тих, хто слухав, розуміє?
Живі ці звуки всім нам ще чужі:між нами і промовцем ще бар’єромі недовір’я, і незнана мова.— Та ось я чую: другий із чергипромовець підійшов до мікрофону.
Це — заповіли — з U.
U.
A.
R.
Брати і сестри, любі земляки…”— І понеслося українське слово,мов теплий вітер із материка,мов весняна відлига з континенту,мов запорука, що зима пройшла,що йде до літа, і що тут ми — вдома.1975/1978
Марта Тарнавська
Other author posts
Дехто любить поезію
в перекладі Марти ТарнавськоїWis awa Niekt rzy lubi
2 Перша лекція демократії
Холодний вітер дме від океану,а він — простоволосий, без пальта:сивизни розкуйовджена чуприна,розстебнутий піджак і — наче прапор —краватка вільно лопотить на вітрі Хто він — цей незнайомий Чи бостонець Іміґраційного бюро урядник
Das ewig Weibliche
Я — земля,сповнена ласк,щедра своїм багатством Тепло моє — життєдайне Черпай із нього,мов воду цілющу,мужність, силу, радість життя Я — земля
Смерть
в перекладі Марти ТарнавськоїKazimiera I akowicz wna mier
