Блукав і світу білого не бачив,на велелюдді, як у пущі, жив.
Але почув не шепіт – легіт
Згадай мотив”.
І ти згадав мотив.
Все, що невірні сльози навертало,поникло враз, бо ти збагнув тоді,що не його – тебе було замалойому у дні і ночі молоді.
Як він звучав у ті веселі роки?
Де літував?
А де він зимував?
А повернувсь, відбувши повні строки,з яких потоків і з яких отав?
Хтось возвістив про нього, боже правий,хтось навертає леготом:
Лети…”,послухавши потоки і отави,повіривши у зірку сироти.
Але чому ж ти посмутнішав нині?
І легіт милосердний не пройматебе у зраді, ніби у гордині,якій ні краю, ні кінця нема.
