Останній міст проплив у далині,
Колеса змащені росою голубою
І Київ на Богдановім
Пливе навстріч дніпровою
Вже серце під колесами петля!..
Упало серце!
Де тому причина?..
Вже чуть, як обертається Земля,
І обертається з Землею
Красо моя!
Вкраїночко моя!
Ну, що мені робити — я не знаю!
То прилечу, то знову відлітаю,
А день за днем і гасне, і
Твоє обличчя світле, як надія,
Пахкими пальцями торкнув я
І кров свою змішав я із твоєю,
Як зерно із землею повесні.
Тоді ти стала мною,
Батьківщино,
А я тобою на світанні став
І свої очі я відкрив крізь
Ти поселила в серці мій народ,
Ти освітила думку мою
І в мову українки сповила,
Тебе дивлюсь я серцем і думками,
Тебе люблю я всесвітом і людством,
І соняхом у золотому сні,
І сивиною вченого-мислителя,
І на стерні горошком польовим.
Ми стрінулись з тобою на Дніпрі,
Там губи я торкнув твої,
Вітчизно,
Там вивірив по тобі пульс любови,
Годинник людства — з стрілками
На цифрах смерти — звірив із
Ні,
Батьківщино!
Не лише
Чи радістю я звернений до тебе!..1960
