Душевний лист


І знов папір рясніє крапками, Не хочу більше ставить ком. Слова згоріли з недопалками І загасилися вином. І знову в ранішньому мареві Я відчуваю п"яний дим. Закуте небо синє хмарами, Самотнє небо.Що за ним? Застигло все життя в буденності, Мов довгочасне дежавю. Моя душа пропала в безвісті. Чи я існую, чи живу? Мої години марно страчені уже пішли у небуття. Мої образи непробачені Не підуть знов до забуття. І знову димом застилається Усе подальше майбуття. У чому винна - в тому каюся, Це - найщиріше каяття!

Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий