З циклу
Порідшав сніг.
Крізь білу тканинувраз проступили нечіткіхатки, зіщулені селянкиі білі верби хилиткі.
Кого вони чекали з ночі,що побіліли, як стовпці,чом в захололі їхні очітрусились снігу пластівці?
Чом вони подих тамували,до дня обернені лицем,чому лиш я один як палецьішов забитим путівцем?
Чи ж годен я сказать хоч слово,щоб заперечить німоту,чи ж обійти їх чистим полем,проклявши снігу гіркоту?***
