Вікн

Сплакнула шибка — на негоду,

відлуння схилитнуло воду,бо хтось зітхнув на всю господу,

що й озирнутись не посмів.

Синів не хліб — окраєць льоду,

замість вина — пив з кухля воду,ще й непомітно оп’янів.

То так… Життя… Воно всіляке:

тут посміявся, там поплакав,

і є на все своя ознака,щоб краще долю розумів.

У світі все таке двояке —

пий воду і красненько дякуй,

що ти прожив хоч стільки днів.