1 min read
Слушать(AI)Молитва до зір
Не срібло миршаве, не хміль,не лавр сумнівний і двозначний,не дотепів грайливих сіль,не успіх в грі на риск небачній,не уст золотомовних мед,не почестей солодка маннаі навіть не чеснот букет,що світлість їх не раз оманна,не винограду темний сіку колі дружньому за чаєм,не муз єлей, що на ввесь віктавром людину назначає,не вигаданий в хитрий лад,щоб мірять душі, вчений лікоть,не домохвальців млявий чад,нещирих хвальб слизька музика,не захист мрій — блаженний дім,але молімся зорям дальнім,щоб нам дали на світі цімжиття величне і страдальне.
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Хміль
Дівчино, хмелю весняний,довкола мене оплетися Кують нам дятлі з моху сниі в сто гаях лопоче листя Весна омаєних весільі кожна ніч, немов отрута Твоїх долонь ласкавий хмільі тайна щастя незбагнута
Концерт
Горлянки соловейків плещуть, мов гобої,у димі пахощів, в чаду лілейних куряв,аж спів змінився в запах, мов за ворожбою,розплився в квітний пил Це тільки увертюра На солов’їне гасло дружні перемовиусіх музичнодзьобих ста племен пташиних,і...
Яворова повість
Мала Мав дяк в селі найкращу доню,дівчину явір покохав Почула плід у свому лоніпо ночі, п’яній від гріха Дізнавшись, дяк умер з неслави,мов ніч похмурний був і гнівний
Велика подорож
Вибираюся в далеку подорож, і рож не дасть мені ніхто,й не бажаю ні від кого я нічого, й вже ніщо менене лякає, хоч у очі зазирає заздрісно ліхтарень сто,що в вокзалі білім сторожко глядять крізь жовтих шиб пенсне Над станційним гамором, мов ...