2 min read
Слушать

Весняне сонце

Тепер навіщо, сонце, ніжності?

Немов й не ти мене ізрадило.

Відчутні весняні розбіжності,сумні твої денні

Смолисті пальці позлипалися,волосся круто пересолене,п’явки очей порозповзалися —вже не зв’язати їх і

Неначе суччя з тіла випало —струмує холод усередину,на вітрі голосно поскрипую,покреслений уздовжньо

Тепер ведеш по зморшках променем,губ тріщину мечем розщеплюєш,щоб висвітлить єство гріховнеєі виповнити тіло теплістю.

Та в нього, мов залізо, врізалосьщось незнайоме та обтяжливе,і твої ласки вже припізнені,я ж бо відсутнім часом

В кулястій пам’яті ні спогадупро холод й снігову налицину.

І два відбитки вже не сходяться:відсутнє давнє, а це — вицвіло.

Але свідомість із проміжностіплощин вихитується п’явкою,щоб присмоктатися до ніжностітвоєї, сонце, мов до пакола.

Ой, сонце, ти усіх ошукуєш,бо світлі дні стають оманами,теплом усякнувши, ти з мукамивиходиш з тіла — кров’ю й ранами.***

0
0
15
Give Award

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…

Other author posts

Comments
You need to be signed in to write comments

Reading today

Рудбекия (Золотые шары)
Ryfma
Ryfma is a social app for writers and readers. Publish books, stories, fanfics, poems and get paid for your work. The friendly and free way for fans to support your work for the price of a coffee
© 2024 Ryfma. All rights reserved 12+