1 мин
Слушать(AI)О люди! люди небораки!
О люди! люди небораки!
Нащо здалися вам царі?
Нащо здалися вам псарі?
Ви ж таки люди, не собаки!
Вночі і ожеледь, і мряка,
І сніг, і холод.
І
Тихесенько кудись
Тоненьку кригу попід мостом.
А я, отож таки
Іду та кашляю йдучи.
Дивлюсь: неначе ті ягнята,
Ідуть задрипані дівчата,
А дід (сердешний
За ними гнеться, шкандибає,
Мов у кошару
Чужу худобу.
Де ж той світ?!
І де та правда?!
Горе!
Горе!
Ненагодованих і
Женуть (последний долг отдать),
Женуть до матері
Дівчаточок, як ту отару.
Чи буде суд!
Чи буде кара!
Царям, царятам на землі?
Чи буде правда меж людьми?
Повинна буть, бо сонце
І осквернену землю спалить.3 ноября [1860,
Петербург]
Тарас Шевченко
Стихи Тараса Шевченко. (25 февраля [9 марта] 1814 — 26 февраля [10 марта] 1861) — украинский поэт, прозаик, мыслитель, живописец, график, этногр
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Ой люлі люлі моя дитино
Ой люлі, люлі, моя дитино, Вдень і вночі Підеш, мій сину, по Україні, Нас кленучи
Ми восени таки похожі
Ми восени таки Хоч капельку на образ божий, Звичайне, що не всі, а так, Хоч деякі
Княжна поема
Зоре моя вечірняя, Зійди над горою, Поговорим В неволі з тобою
Росли укупочці зросли
Росли укупочці, зросли; Сміятись, гратись перестали Неначе й справді розійшлись Зійшлись незабаром
