·
2 мин
Слушать

Псалом

Життя відживається, сходить зітханням.

І кров вичахає. Та є ще жадання

топтати цей ряст, і розвіювать порох,

і погляд ослаблий підносить угору.

Обмисли нас, Боже, ще раз добротою,

наповни обличчя і зір яснотою,

пошли милосердя на наші рамена —

полегши тягар, що гнітить цілоденно.

Будь щедрим, ласкавим до тлінної плоті,

дозволь долюбить, доскорбіти в скорботі.

Насить мені душу,


схили своє вухо


і шепіт згасаючий


ще раз прослухай:


— Я тлін. Я ніщота. Хіба ж це ганеба?

Невже ж тільки й того,


що порох для тебе?


Чиє я сповняю весь вік повеління,

коли очищаю печаллю сумління,

навіщо знання про добро чи про злочин,

якщо не до тебе обернені очі?

Якщо я — суть порох,


   то й ти є ніщота,


лише неспівмірна із нами скорбота.

0
0
11
Подарок

Павло Мовчан

Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц…
Другие работы автора
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Сегодня читают
Ryfma
Ryfma - это социальная сеть для публикации книг, стихов и прозы, для общения писателей и читателей. Публикуй стихи и прозу бесплатно.