Буває: туга — космічна:
Quelle est cette langueur qui p?n?tre mon c?ur?— за Верленом.
Самотність тоді — це смуток,це тихий, осінній дощ —мудрість ранньої зрілості,що скидає останнє листя дитинства.
Буває: самотність — творча:тодіу вікна твоєї душівривається вітер ілюзій:він розбиває реальністьна сотки кольорових скелець,а ти із них укладаєш вітраждля храму.
Та є ще самотність — смерть:коли ласка любого тілане проходить крізь чорну вуаль,що завислана найрідніших навіть людських душах,коли ніщо, ніщо не стоїть між тобоюі космічною ніччю,хоч поруч,здавалось би — тільки рукою сягнути —все, чого прагнеш.1962
