Старість

Молодечий порив білопінним збігає потокомз гір, де батьком буття — чародійний чаклун-льодовик,— молодий водоспад білим шумом у синяву фйорду.

Пахне морем цей фйорд: ось і меви, від моря посли,на зухвальство у даль закликають, на вікінґів подвиг.

На підбій, у життя, вирушають гадючі човни.

Скрині повні добра: награбовані мудрощі мандрів:міхи вин гіркоти і в плящині малій — еліксир.

Завертають човни з океану у затишок фйордів.

Кличе туга Сольвейґ до зелених гірських полонині до скель, де у ґномів — секрет стародавнього

Понад фйордом вогні: це горять мореплавні човни.1980