1 мин
Слушать(AI)До холодних зір
Накрита неба бурим дахом,мов бронза, ніч тьмяніє й стигне.
Як вбиті в ніч горючі цвяхи,холонуть зорі в сині криги.
Насуплений, їдкий, запеклийзаслониш очі лунатичні,бо твоє серце — чорне пекло,середньовічне і містичне.
Тремти в цей вечір забобонний,мов астролог, дивися в зорі!
Хай всіх, хай всіх, як ти, бездомнихпригорне ніч, вогонь і море!
Антонич Богдан-Ігор
Антонич Богдан-Ігор. (5 октября 1909 — 6 июля 1937) — украинский поэт, прозаик, переводчик, литературовед. Автор стихов: Голос моря (з Ярослава
Комментарии
Вам нужно войти , чтобы оставить комментарий
Другие работы автора
Лунатизм
Не дивись, не дивись так на мене ти вперто й завзято,перестань, перестань, о молюсь, перестань О чому, о чому і мене, і тебе, о чому нас проклято,щоб ішли я і ти, вдвоє ми, на землі й на неба грань О замкни, о замкни хоч на хвильку одну ...
Натхнення
Такий бува момент, що в серці полумінь пече,напруга почуваннів межі розрива,злітають блискавки з осяяних очей,та іскрами думок палає голова Немов льоди душі твоєї попливли бувиш,підносять слова щиріш і правдивіш,мов квіт зарання, відімкнеться...
Портрет теслі
Він був закоханий в мистецтво і мистець в коханні,тесав церкви стрілчасті й чарував жінок,тесав слова натхненні й на скрипці грав квітчастій Горіли молодиці і дівчата в п’янім щасті Ой, не одна згубила з них вінок Коли умер, лишилис...
Червона китайка
Горять, як ватра, забобонивіків минулих — снів іскристих В китайці заходу червоніймоєї молодості місто Лопочуть зорі на тополях,і люди хрестяться з тривоги,коли ножами місяць колютьхасиди в чорних синагогах Моє містечко таємничев хл...
