В серпанках вечори проходять біля вікон,за пічкою квилить сіренький
Сьогодні
Тіні, падають тіні.
Свист нагая Тьєра,
Хлопці!
Скоріш на коні!
Коні!
Коні!
Коні!
Жах.
Зав’юшилось обличчя кров’ю…на ярмарці колись.
Чого ж ти, ніч, не сплянтувала брови?
Чого?
Темно, в голубих проваллях мряка,
Я казками снити захотів,а небо найнялось напевне
Старчихою — торбинка з сухарем,із зморшками турботи на чолізвернула доля на тернисту путь.
А там,а тамуже ідуть,ідуть,ідуть.
Куди?
Інтимно так колись приплили і відплили,плескалися моря… ой, човен мій нірець!.
Тоді пурпурила і розлилася
Тіні, падають тіні.
Свист нагая Тьєра,
Хлопці!
Скоріш на коні!
Коні!
Коні!
Коні!
Жах.
