1 min read
Слушать(AI)Край плеса
Темні пасмуги вітру рябили рікуі до берега йшли — очерет хилитався,і ритмічно, як подих, на рівнім піскуі твій час, і ти сам
Одночасно він ймення чиєсь розсипаві піску нагортав у бляшанку.
А на тебе дивилася річка сліпа,ніби чула твою лихоманку.
Прохолонув і світ, і підсинена кров,і двобічно листки очерету гострились,щоб розтяти повітря й добути ізновте тепло, що і кров, і ріку червонило.
Відшаровувавсь день від очей, мов лупіж,а за ним, наче стовбур, світилась
І здригнувсь, бо діткнувсь очеретяний ніждо очей — спалахнула краплина.***
Павло Мовчан
Стихи Павло Мовчана. род. 15 июля 1939, Большая Ольшанка. Советский и украинский общественный деятель, журналист и политик; поэт, переводчик, сц
Comments
You need to be signed in to write comments
Other author posts
Сліди
Вийшов — дорога гуляє сама по собі,перепочивши при ярій вербі,в землю пустивши мичку коріння,щоб запастися довгим терпінням Глянув: дорога струмує піском,не перейняти її батіжком —з яру на гірку, з шпилю в яроквіється весело пилу клубок ...
Протиріччя
Вскую печальна єси, душе моя Вскую смущаєши мя Із повчання Володимира Єдність, єдиний, єдність,
Тіснота
В березовім шемранні, в шерехах щедрого світувчувалась широкість небесна на розмах крила,і зграйчасте сім’я, й пташки перелітнісніги крапкували потульні — теплом для Хитке верховіття напружене тіло хитало,земля ворушилась, і світ присідав,і п...
Імена
Маркіянові В с т у Чому два словники — небесний і земний —пронизують мене, як дві тугі струни,в мені бринять напружено й безладно Але земний словник потовщується владноі голосом лунає називним
