Я люблю тебе в червонім.
Срібні чайки понад морем.
Я люблю тебе в червонім!
Божевільний злет брови.
У безобрійних
Пролітають дикі коні,
Пролітають над світами,
Не торкаючись трави.
Я люблю тебе до скону!
Не вбивай мене червоним.
Утопи мене
В зливі чорної коси.
Над безмежними
Пролітають дикі коні,
І черлене листя з
Тихо пада навскоси.
Я люблю тебе в червонім,
В грозовій пітьмі волосся!
Мармурове тло обличчя.
Кумачева сойка губ.
Ти насправді
Чи мені лише здалося?
Я люблю тебе в червонім!
Захисти мене від згуб.
Заведи мене
В той далекий сад ірпінський,
Де в кущах палали
В сяйві місячної гри.
Де на мене тихі
Проливались, наче
Я люблю тебе в червонім!
Проведи мене з гори.
Пригадай, як у саду
Кров’ю сходили порічки,
Як вишнево губи
В шалі злетів і ширянь!
І повільно так світало,
І туман вставав з-над річки.
Плачем іволги над
Малинова квітла рань.
Біля технікуму в
Між дубами
Жаром прискали
Під студентський волейбол.
У вогні
Задихалась горобина.
Білі руки на
Ворожили про
Ні, не згадуй!
Вже — минулось,
Загубилося в
Бачиш? — Вижив.
І нівроку.
Та колись іще хоч в
Ти прийди до мене знову,
Як тоді, простоволоса,
В ярій сукні кумачевій,
Посміхнись крізь сон мені.
Я люблю тебе в червонім!
Золота облога
Пальців пелюстки
На тремтливім
Проведи мене до річки,
Де вітряк на пагорб сперся.
Я піду, і, наче круки,
Відлетять мої жалі.
В бурштинове і
Ллється світло чесучеве.
Що судилося згубити
Від вогню не вбережеш.
Ти крізь дні мої проходиш,
Наче вітер
Я люблю тебе в червонім,
В чистім полум’ї пожеж!
Ти в червонім — наче канна!
В білих айстрах скрипки плачуть.
Пролітають сиві
Небом вічних кочувань.
Ти проходиш? — Зупинися!!!
Ще раз дай тебе побачить!
Я люблю тебе в червонім!
Не спиняйся… Прощавай.
